Пацієнт заходить до кабінету – і огляд вже починається. Невролог дивиться на те, як людина рухається, як тримає спину, як сідає на стілець, як повертає голову, відповідаючи на питання. До того, як прозвучить перша скарга і до того, як з’явиться молоточок, досвідчений лікар вже має певні спостереження. Неврологічний огляд – це не набір формальних процедур, а послідовне зчитування інформації, яку тіло надає постійно.
Перші секунди: хода і постава
Коли лікар просить пройтись по кабінету – це не для того, щоб подивитись. Це тест із конкретними критеріями.
Нормальна хода симетрична: довжина кроку однакова з обох боків, руки злегка розгойдуються в такт рухам, тулуб не нахиляється. Відхилення від цього патерну одразу помітні. Людина волочить одну ногу – можливе ураження пірамідного шляху або периферичного нерва. Хода дрібними кроками з нахилом вперед – характерна для паркінсонізму. Широка розставлена хода з нестійкістю – ознака мозочкової атаксії. Степаж, коли нога при кроці надмірно піднімається, щоб носок не зачепив підлогу – вказує на слабкість м’язів-розгиначів стопи.
Постава теж інформативна. Сутулість сама по собі не є неврологічним симптомом, але асиметрія плечей, нахил голови в один бік, перекос тазу або вимушене положення тіла – можуть вказувати на м’язовий дисбаланс неврологічного походження, на больовий синдром, який людина компенсує позою, або на тонічні порушення.
Мова і дикція: що чує невролог
Розмова з пацієнтом – не лише збір анамнезу. Лікар одночасно оцінює мовлення.
Дизартрія – порушення вимови через слабкість або інкоординацію артикуляційних м’язів. Мова стає нечіткою, змазаною, важкою для розуміння. Це може вказувати на ураження мозочка, стовбура мозку, або на бульбарний синдром при ураженні черепних нервів.
Афазія – порушення мови як функції: людина не знаходить слів, плутає їх, не розуміє звернення або говорить багато, але беззмістовно. Це вже не м’язова проблема, а ураження кіркових мовних центрів – здебільшого в лівій півкулі. Розрізнити моторну афазію (не може говорити, але розуміє) від сенсорної (говорить, але не розуміє) важливо для локалізації процесу.
Монотонна, тиха, загасаюча до кінця речення мова – характерна ознака паркінсонізму. Скандована, з неприродними паузами між складами – мозочкова дизартрія. Носовий відтінок голосу, поперхування при ковтанні слини – бульбарні симптоми.
Все це лікар чує під час звичайної розмови ще до того, як переходить до формальних тестів.
Обличчя: мімічна симетрія і рухи очей
Людина говорить – і невролог дивиться на обличчя. Симетрія носогубних складок, рівномірність підйому брів, чи однаково кліпають повіки, чи немає мимовільних рухів – посмикувань, гримас, тремору губ.
Асиметрія обличчя може вказувати на ураження лицевого нерва: периферичне ураження дає повний параліч половини обличчя, центральне – переважно нижньої чверті. Ця різниця принципова для діагностики.
Рухи очей – окремий розділ. Лікар водить пальцем і просить стежити очима, не повертаючи голову. Чи рухаються очі плавно і синхронно? Чи немає ністагму – мимовільних коливань очних яблук? Чи не відстає одне oкo? Чи є двоїння в певних позиціях погляду? Окорухові порушення вказують на ураження конкретних черепних нервів або структур стовбура мозку.
Якщо ви шукаєте якісну неврологію в Києві – зверніть увагу на medsaveclinic.kiev.ua/nevrologiya/konsultaciya-nevrologa медичний центр клінічної та сучасної неврології Медсейв+, де досвідчені фахівці проводять повноцінний неврологічний огляд і за потреби одразу направляють на інструментальну діагностику.
Руки: тремор, координація і сила
- Лікар просить витягнути руки вперед і утримати їх. Це проста поза, але вона виявляє багато.
- Тремор спокою – тремтіння, яке є в стані спокою і зменшується при русі – характерне для хвороби Паркінсона.
- Постуральний тремор – виникає при утриманні пози – більш характерний для есенціального тремору. Інтенційний тремор – посилюється при наближенні до цілі – мозочковий симптом.
- Хореїформні рухи – невеликі, нерегулярні, мимовільні посмикування пальців або кисті – можуть бути ознакою ураження базальних гангліїв.
- Проба на дрейф Барре: пацієнт тримає витягнуті руки із заплющеними очима. Якщо одна рука починає повільно опускатись і пронується – це ознака пірамідної недостатності на цьому боці, навіть якщо явної слабкості пацієнт не відчуває.
Орієнтація і когнітивні функції
Кілька простих запитань під час розмови – і лікар вже оцінює когнітивний статус. Чи орієнтована людина в часі і місці? Чи зв’язний її анамнез? Чи не повторює вона одне й те саме двічі? Чи може утримати нитку розмови?
При потребі проводяться короткі скринінгові тести – наприклад, MMSE або MoCA: серія завдань на пам’ять, увагу, мову і просторове мислення. Вони займають 10–15 хвилин і дають кількісну оцінку когнітивних функцій, яку можна порівнювати в динаміці.
Чому все це важливо до інструментальних досліджень
МРТ, ЕЕГ і ЕНМГ – потужні методи. Але вони відповідають на конкретні запитання. Щоб поставити правильне запитання, лікар спочатку повинен сформувати гіпотезу – і саме клінічний огляд цю гіпотезу формує.
Досвідчений невролог після 20 хвилин огляду може досить точно сказати, де в нервовій системі є проблема: в корі, стовбурі, мозочку, спинному мозку, периферичному нерві чи м’язі. І вже потім – призначити те дослідження, яке підтвердить або спростує цю гіпотезу. А не навпаки.
Вправи на огляді – це не формальність і не перевірка фізичної форми. Це мова, якою тіло розмовляє з лікарем. І хороший невролог цю мову читає добре.
Для підготовки статті використовувались матеріали неврологічного центру Медсейв+.
