Трагічні події, сильні емоційні потрясіння, негативний досвід – усе те, через що людині доводиться пройти, починаючи з народження, не зникає безвісти, а фіксується в її тілі у вигляді блоків, м’язових затисків. Ця «броня», «м’язовий панцир» формується роками та накладає відбиток на характер, темперамент, стан здоров’я. Щоб звільнитися від кайданів, людині доведеться усвідомити, від чого вона намагається захиститися, у чому корінь проблеми. Розібратися в цьому допомагає тілесно-орієнтована терапія. Познайомимося із цим напрямком ближче.
Тілесно-орієнтована психотерапія (ТОП) — це напрямок психотерапії, сукупність методів, технік, вправ, які допомагають людині впоратися з психологічними проблемами, переживаннями, психосоматичними проявами, покращити її психічне самопочуття шляхом роботи з тілом, впливу на тіло. Іншими словами, саме фізичне тіло стає ключем, що дозволяє дістатися глибоко захованих душевних мук, травм, відкрити первинні імпульси, першопричини, першоджерела тих чи інших реакцій.
Тілесний психотерапевт допомагає виявити затискачі, болючі точки, в яких зосереджена напруга, і через них з’ясувати, що призвело до їх появи – що спровокувало формування «панциру». Коли причину знайдено, з нею можна працювати – вчитися позбавлятися негативних спогадів, травмуючих подій минулого та їхнього сковувального впливу.
Таким чином, головна мета тілесно-орієнтованої психотерапії – звільнитися від минулого, негативного досвіду, які заважають жити сьогодні.
Засновник тілесно-орієнтованої терапії – австрійський та американський психолог, учень Зигмунда Фройда Вільгельм Райх. Саме він став першовідкривачем так званого панцира, який формується на місці зосередження проблеми, найбільшої напруги та блокує тривожність, страхи, комплекси, занепокоєння – тобто все те, що загрожує психіці людини.
Цей тілесний захист називають по-різному — характерологічний, м’язовий або м’язовий панцир, его-захист або м’язові затискачі.
Локалізація «броні» залежить від події, що травмує. На тілі людини виділяють 7 проблемних зон та відповідно 7 видів тілесного панцира:
- очний (брови, очі, скальп, лоб);
- щелепний або оральний (підборіддя, потилиця, горло);
- шийний або горловий (шия, язик);
- грудний (лопатки, плечі, груди, руки);
- діафрагмальний (сонячне сплетення, діафрагма, нижні хребці);
- черевний (живіт, спина);
- тазовий (таз, нижні кінцівки).
Кожен із семи видів захисного панцира дається взнаки як внутрішніми проблемами, так і соматичними симптомами. Наприклад, якщо в людини очний панцир, її переслідують соціальні страхи, вона не вміє вибудовувати стосунки з іншими людьми, при цьому у неї часто бувають головні болі, їй властива сльозливість, не все гаразд із зором. Черевний затискач супроводжується проблемами із травленням, ожирінням, у ньому «закодовані» ворожість, агресія, постійне очікування нападу.
Формується тілесний панцир за такою схемою:
- травмуюча подія чи психотравма;
- ситуація, яка нагадує про те, що сталося, і підвищує градус занепокоєння;
- прагнення захиститись від можливого повторення небезпечної ситуації;
- придушення страхів за допомогою затискачів.
На тілі людини з’являється «м’язовий блок», одночасно фіксується патерн (шаблон) поведінки у проблемній ситуації.
Завдання тілесного терапевта — «розшифрувати» соматичні симптоми, виявити місце м’язового затиску, зняти надмірну напругу за допомогою різних технік та вправ. Паралельно фахівець виявляє психотравму, яка стала поштовхом для блокування, та опрацьовує її. Як тільки панцир вдається усунути, життєва енергія, яку так довго тримали під замком, знаходить вихід. Напруга зникає, поступово «розсмоктуються» психічні, невротичні та інші розлади. До людини повертається здатність та можливість жити повним життям.
