Найбільш поширений привід для звернення до нейрохірурга – лікування грижі хребта. Грижа хребта, або міжхребцева грижа – це захворювання опорно-рухового апарату, у якому фрагменти міжхребетного диска випячуються чи випадають у хребетний канал. Порушення цілісності оболонки диска та вихід центральної частини диска називається грижею диска. Найчастіше зустрічаються грижі міжхребцевих дисків попереково-крижового відділу хребта, рідше – у шийному відділі хребта, зрідка – у грудному відділі.
На початкових стадіях хвороби лікування грижі хребта зазвичай не проводиться, оскільки протікає безсимптомно та пацієнти не звертаються до лікаря. Відсутність лікування призводить до ускладнень та сильного болю, обмеження рухливості та зниження якості життя майбутнього пацієнта нейрохірурга. Лікування грижі міжхребцевого відділу (грижі міжхребцевого диска) може змінюватись в залежності від розташування грижі.
Симптоми грижі хребта:
- Біль різного ступеня інтенсивності – від ледь помітного до сильного, з іррадіацією, або “прострілами” в кінцівці.
- Відчуття оніміння, печіння, поколювання — приводи для діагностики та лікування грижі хребта.
- М’язова слабкість, параліч.
- Грижа поперекового відділу дає симптоми ішіасу — болю, що йде вниз по нозі від попереку, т.к. дратуються нервові коріння сідничного нерва. Ці симптоми грижі поперекового відділу — потребують лікування.
- Біль при грижах відділів хребта без лікування може мати постійний характер. У якомусь положенні може посилюватись, у якомусь – зменшуватись до відчуття відсутності.
Симптоми, що призводять до лікування грижі хребта, виявляються з одного боку тіла. По обидва боки симптоми можливі у разі синдрому кінського хвоста при великій грижі хребта — виникає оніміння навколо заднього проходу і, як наслідок, втрата контролю над кишечником або сечовим міхуром.
Причини розвитку грижі хребта
Дані вищеназвані симптоми й ті, що потребують лікування грижі поперекового відділу та інших відділів хребта утворюються після травм, регулярних фізичних навантажень, недостатньої розвиненості м’язового корсета. Ці симптоми є результатом прямоходіння людини, що дає значні навантаження на опорно-рухову систему. Сприйнятливість до травми викликають дегенеративні процеси, що мають розвиток із віком та зумовлені втратою еластичності та об’єму рідини в диску — тому треба лікувати хребет якомога раніше від початку появи симптомів, що непокоять.
Грижі поперекового відділу, симптоми та лікування яких ми тут також розглядаємо, часто мають в основі своєї освіти регулярне піднесення тяжкості. До зайвого навантаження на хребет і подальшого розвитку гриж міжхребетного відділу, які потребують лікування, призводить і надмірна вага, чи ожиріння.
Діагностика міжхребцевої грижі
Для встановлення точного діагнозу для подальшого лікування грижі хребта призначаються інструментальні методи діагностики.
- Рентген для виключення різних станів – пухлин, інфекцій, переломів.
- КТ (МСКТ) для візуалізації форми та розміру спинномозкового каналу та його внутрішньої структури.
- МРТ (Магнітно-резонансна томографія) для візуалізації спинного мозку, нервових корінців та структури міжхребцевого диска, що виступає у спинномозковий канал.
- ЕМГ та ЕНМГ – електроміографія та електронейроміографія для діагностики порушень нервово-м’язової системи, засновані на показниках біоелектричної активності м’язів. В основі дослідження лежить здатність м’язової тканини створювати електричну активність при кожному скороченні. Залежно від показників, визначається вогнище ураження та локалізація.
