ВЕРБЕНА. Найдавніша лікарська рослина, відома з єгипетських джерел. Не існувало такої хвороби, проти якої б не застосовувалася вербена. Грецькі воїни вірили, що вербена робить тіло невразливим.
У народній фітотерапії вербену вживають насамперед при хворобах печінки і селезінки; крім того, при золотусі та венеричних виразках. Досить успішно — проти ревматичних болів, при виснаженні, занепаді сил, анемії, запаленні легенів і печінки, а також при незначних та нетривалих менструаціях. З вином — від жовтяниці; відвар для компресів і при висипах і фурункулах.
ВЕРОНІКА. Народна назва вказує на давнє використання при венеричних захворюваннях, запаленні простати.
Відвар — при астмі, ангіні, виразковій хворобі шлунка, клімаксі. Сік вважається активним засобом від раку і подагри, а також від червоних плям на обличчі.
ТИРЛИЧ. У Кийвській Русі застосовувався від лихоманки. Вживався при розладах травлення, що супроводжуються диспепсією. Настій, відвар, екстракти — жовчогінні засоби.
ГРАВІЛАТ. На лікувальні властивості рослини вказується в Плінія.
В старовину гравілат був приворотним засобом. Антисептик відрізняється зміцнюючою дією при шлунково-кишкових захворюваннях. Вважалося, що він здатний відновлювати здоров’я і м’язову силу; рекомендувався і при лікуванні крововиливів, і для зміцнення нервів.
Відвар кореневищ — при лихоманці і хронічних хворобах живота. Входить до складу збору проти астми.
Корені гравілату кладуть у пиво, щоб не скисало.
