ПЕТРУШКА. Початок використання відноситься до часів Діоскорида. Одна з рослин, яка найчастіше вживалися в античні часи для вінків. А вінок був справою далеко не останньою: гостям — на званому обіді, друзям — на гулянці, учасникам жертвоприношень, в дар богам.
Вважалося, що саме ця рослина таїть в собі дивну силу оздоровлення, і людину, яка вживає петрушку, перемогти важко. Якщо щодня з’їдати хоча б чайну ложечку покришеної зелені петрушки, то організм буде мати повний набір вітамінів і мінеральних речовин. У петрушці міститься значно більше вітаміну С, ніж у лимоні, провітаміну А більше, ніж у моркві. В ній є також залізо, калій, магній, фосфор.
Свіжий сік петрушки сприяє розчиненню каменів у нирках. Петрушка містить багато ефірної олії (особливо в насінні) , яке збуджує апетит, покращує травлення. Насіння вживають і при набряках серцевого походження.
Використовують петрушку (сік, настоянки, відвари) і як косметичний засіб, зокрема для виведення веснянок.
Відвар коренів вживали при укусах комарів і бджіл, від прищів, плям на обличчі. Теофраст радив петрушку з міцним вином при жіночих хворобах.
У народній фітотерапії застосовується при захворюванні сечового міхура, запаленні передміхурової залози, порушеннях менструального циклу; при водянках (в тому числі серцевих).
Як цілющий засіб петрушка заслуговує увагу завдяки своїм кровоутворюючим властивостям, прискорює затягування ран. Хороший антисептик.
