АДОНІС. Споконвіку народний засіб при неврозах серця, істерії і судомах, лихоманці, набряках. Відзначено болезаспокійливу і сечогінну дію.
АЛОЕ. Є багато видів, але використовується в основному південноафриканське алое.
Єгиптяни і греки виготовляли бальзами, есенції, еліксири, які, на думку древніх, здатні продовжити повноцінне життя.
Мусульмани, повернувшись з Мекки, як свідчення успішного паломництва, приносять з собою гілочку алое і вішають верхівкою в напрямку до Мекки над порогом свого житла, у яке після цього вже не зможуть проникнути злі духи.
У народній медицині використовується сік з свіжих пагонів: зовнішньо — для лікування опіків, виразок, наривів, запалення кісткового мозку; всередину для поліпшення апетиту, проти туберкульозу, а також при виразковій хворобі шлунка.
АНІС. Про цілющі властивості існують відомості з Давнього Єгипту, згадує про них і Гіппократ.
В Україні культивується з тридцятих років минулого століття. До 1914 року вивіз за кордон становив щорічно не менше 30 тисяч пудів анісового насіння, в особливо сприятливі роки вивезення досягало навіть 250 тисяч пудів.
Відзначено анестезуючу, спазмолітичну і секретолітичну дію при запаленні слизової, при втраті голосу, запаленні мигдалин, захворюваннях шлунково-кишкового тракту; протизапальна дія при захворюваннях нирок і сечового міхура, при каменях.
АРНІКА. Про її цілющі властивості багато сперечалися ще у другій половині XIX століття. При заготівлі часто плутають з оманом британським.
Застосовується для загоєнні ран, при карбункулах, фурункульозі, гнійних абсцесах. Тонізує серцевий м’яз при стенокардії.
АСТРАГАЛ. Арабська медицина широко застосовувала астрагал як засіб майже універсальної дії.
Рекомендують при діабеті і венеричних захворюваннях. В народі — при гіпертонії, стенокардії, нефритах.
БАГНО. Наукова назва ледума — від латинського ледере -пошкоджувати; сильний, різкий запах багна викликає запаморочення. У питних закладах рослина настоювали на пиві і горілці — для більшого одуріння «клієнта»..
