Розвиток особистості: 8 психологічних криз людини. Частина 2

2 стадія – 1-3 роки, криза в 3 роки

Explaining-The-Meaning-Of-Life-10Автономія – залежність. У цей час дитину треба привчати до охайності, до контролю своїх природних фізіологічних потреб. Взагалі в цьому віці дуже важливо дозволяти дитині щось робити самій: прибирати за собою іграшки, мити посуд, неважливо як вона це робить, головне – заохочувати в ній прагнення до самостійності. Якщо ж забороняти, то в майбутньому не вимагайте від дитини нічого, це вже не можна буде прищепити. Зауважте: багато чоловіків не виконують ніяку роботу по будинку, як би з ними не боролися, тепер ви знаєте чому. Так ось, в результаті проходження цієї кризи формується: при заохоченні самостійності – охайність, воля, дитина дивиться на себе як на окрему самостійну людину; при надмірному контролі – сумніви у собі і почуття сорому, дитина відчуває свою неповноцінність, прагне приховати її від оточення, формується залежність.

3 стадія – 3-6 років, криза в 6 років

Ініціативність – почуття провини. У дитини постійно виникають якісь ідеї, плани, думки, а батьки повинні дозволяти їй їх здійснювати. Так відбувається самоствердження дитини, формується ініціативність, цілеспрямованість, допитливість, активна і жива уява. Погодьтеся – це дуже важливо, так як наша освіта зовсім перешкоджає розвитку ініціативності, вона тільки вчить шаблонному мисленню. Якщо ж не дати можливості дитині реалізовуватися, то розвиток особистості піде в бік пасивності, наслідування, відсутності ініціативності, заздрості до інших дітей. В майбутньому така дитина буде відчувати почуття провини, адже її будуть постійно дорікати за млявість і байдужість.

4 стадія – 6-11 років, криза в 11 років

Працьовитість – комплекс неповноцінності. Ця стадія більшою мірою пов’язана зі шкільним періодом, де дитина вчиться працювати, добиватися поставлених завдань. Тут все залежить від методів виховання, обстановки, в якій перебуває дитина в класі. Якщо дітям дозволяють допускати помилки, ставити перед собою реальні завдання і виконувати їх, то формується працелюбність, почуття обов’язку, любовь до роботи. У зворотному випадку формується невпевненість у власних силах, власна неповноцінність по відношенню до своїх однолітків, не розвиваються трудові навички.