Менше шишок – більше радості

Ні для кого не буде новиною те, що питання про дитячу слухняність завжди займало лідируючі позиції в рейтингу найбільш актуальних батьківських проблем. Дуже часто маленькі діти своєю «зразковою» поведінкою доставляють чимало приємних хвилин батькам і заводять тат і мам у глухий кут, змушуючи задуматися, чому дитина не слухається, у чому причина і як вплинути на її поведінку.

photo_511Коригувати поведінку дитини потрібно і необхідно, але насамперед слід з’ясувати причини її непослуху. Мотиви поведінки у дітей можуть бути дуже різні і нерідко носять прихований характер. І тільки батьки, які люблять і добре знають свою дитину можуть розібратися в тонкощах її психіки. Проте деякі аспекти взаємин між батьками і дітьми, на які слід звернути увагу, вже давно відомі психологам.

Сучасний ритм життя створює великий дефіцит часу. І дуже часто наші діти обділені увагою або не отримують її в достатній кількості. Але свою порцію уваги дитина хоче отримати, і вона знаходить спосіб – непослух. Не можна сказати, що це кращий варіант, але, як кажуть, — мета виправдовує засоби і батьки, відкладаючи справи, віддають дитині свою данину уваги у вигляді зауважень і дорікань.

Інша крайність – надмірна батьківська опіка. Дитина – це особистість, і як будь-яка людина має схильність до самоствердження. Всілякі зауваження, вказівки, докори можуть сприйматися маленькою людиною, як посягання на право самій вирішувати свої проблеми. І нічого дивного, якщо дитина відповідає непослухом і впертістю. Їй головне самоствердитися, відстоявши своє рішення, нехай навіть воно неправильне.

Бажання помститися іноді властиве людям. І діти не виняток. Але якщо у дорослих воно має усвідомлену форму, діти позбавлені такої можливості. Незаслужене покарання, несправедливе зауваження, сварки в родині травмують психіку дитини. І внутрішні переживання дитини виходять на поверхню, трансформуючись у непослух, агресивність, прихований протест у вигляді поганої успішності. Несвідомо дитина хоче дати батькам відчути той психологічний дискомфорт, який вони створили їй.

Правильна самооцінка – запорука адекватної поведінки. Але якщо дитина вже має досвід невдач і повний багаж батьківських докорів і зауважень, то про який рівень самооцінки можна говорити? Дитина під тиском батьківської критики втрачає впевненість у собі, своїй значущості та непослухом висловлює свою байдужість до власного Я, і що відбувається навколо.

З’ясувати причину неслухняності і поганої поведінки дитини нескладно. Потрібно лише чітко усвідомити, що поведінка дітей — це дзеркальне відображення нашого до них ставлення. А непослух – форма вираження протесту у бік наших недоліків і нерозуміння.

Нам слід бути чуйними, мудрими і терплячими. І тоді любов, повага, взаєморозуміння назавжди оселяться в сім’ї. А діти виростуть і будуть завжди щиро вважати, що у них найкращі батьки.