Гіперопіка батьків над дітьми

Виховання дітей — дуже складний і відповідальний процес. Тільки бездушні і байдужі батьки можуть не любити своїх дітей. Але не всі батьки замислюються про те, що зайва батьківська любов здатна принести більше шкоди, ніж користі.

naom_58a38aad6b568Такий прояв почуттів отримав назву гіперопіка. Рівноваги в почуттях до своєї дитини досягти дуже складно, адже вона для своїх батьків завжди найкрасивіша і найкраща. Але завжди потрібно прагнути до адекватного сприйняття дитини, її переваг і недоліків, намагаючись «відключити» на деякий час свої почуття.

Найчастіше батьки намагаються повністю захистити дитину від усіх турбот і проблем. Бувають такі ситуації, коли батьками вживаються всі необхідні зусилля, щоб не допустити надання їм допомоги дитиною. Дитина, яка змалку звикла до того, що всю роботу замість неї зробить мама, а вирішити всі проблеми допомагає тато, просто звикається з таким станом справ, їй так просто зручніше. Вона буде намагатися перекласти всі турботи, всі свої проблеми на батьківські плечі, а сама буде продовжувати жити у своє задоволення.

Батьки повинні розуміти, що якщо їх відносини з дитиною зайшли в таку стадію, то пора неодмінно братися за розум. Адже коли-небудь дитина подорослішає, їй доведеться самій вирішувати різні проблеми — вступати до університету, працювати, спілкуватися з дорослими людьми. Якщо дитина виявиться не готовою до вступу у доросле життя, їй доведеться дуже важко, можливий сильний стрес.

Виховання дітей і любов до них з боку батьків ні в якому разі не повинні бути занадто настирливими і нестерпними. Звичайно ж, батьків можна зрозуміти в прояві своїх почуттів і турботи, але ж дитині може бути від такого до себе ставлення тільки гірше. Вона так і не дізнається, що таке справжнє життя з його радощами і розчаруваннями, якщо батьки постійно будуть захищати дитину від усіх труднощів і неприємностей.

Вихід з такої ситуації може бути тільки один. Яким би жорстоким це не здавалося, не можна привчати дитину до звички постійно радитися з батьками і просити їх вирішити всі проблеми. Нехай дитина сама наробить помилок, але і сам їх згодом виправить. Адже це будуть її особисті помилки, на яких вона навчиться спілкуватися з людьми і жити. Але ніколи не можна відмовляти своїй дитині, якщо вона захоче поговорити на будь-яку тему. З нею слід обговорити якісь проблеми, тільки розмова не повинна проходити з тиском на дитину.