Виховання дітей — дуже складний і відповідальний процес. Тільки бездушні і байдужі батьки можуть не любити своїх дітей. Але не всі батьки замислюються про те, що зайва батьківська любов здатна принести більше шкоди, ніж користі.
Такий прояв почуттів отримав назву гіперопіка. Рівноваги в почуттях до своєї дитини досягти дуже складно, адже вона для своїх батьків завжди найкрасивіша і найкраща. Але завжди потрібно прагнути до адекватного сприйняття дитини, її переваг і недоліків, намагаючись «відключити» на деякий час свої почуття.
Найчастіше батьки намагаються повністю захистити дитину від усіх турбот і проблем. Бувають такі ситуації, коли батьками вживаються всі необхідні зусилля, щоб не допустити надання їм допомоги дитиною. Дитина, яка змалку звикла до того, що всю роботу замість неї зробить мама, а вирішити всі проблеми допомагає тато, просто звикається з таким станом справ, їй так просто зручніше. Вона буде намагатися перекласти всі турботи, всі свої проблеми на батьківські плечі, а сама буде продовжувати жити у своє задоволення.
Батьки повинні розуміти, що якщо їх відносини з дитиною зайшли в таку стадію, то пора неодмінно братися за розум. Адже коли-небудь дитина подорослішає, їй доведеться самій вирішувати різні проблеми — вступати до університету, працювати, спілкуватися з дорослими людьми. Якщо дитина виявиться не готовою до вступу у доросле життя, їй доведеться дуже важко, можливий сильний стрес.
Виховання дітей і любов до них з боку батьків ні в якому разі не повинні бути занадто настирливими і нестерпними. Звичайно ж, батьків можна зрозуміти в прояві своїх почуттів і турботи, але ж дитині може бути від такого до себе ставлення тільки гірше. Вона так і не дізнається, що таке справжнє життя з його радощами і розчаруваннями, якщо батьки постійно будуть захищати дитину від усіх труднощів і неприємностей.
Вихід з такої ситуації може бути тільки один. Яким би жорстоким це не здавалося, не можна привчати дитину до звички постійно радитися з батьками і просити їх вирішити всі проблеми. Нехай дитина сама наробить помилок, але і сам їх згодом виправить. Адже це будуть її особисті помилки, на яких вона навчиться спілкуватися з людьми і жити. Але ніколи не можна відмовляти своїй дитині, якщо вона захоче поговорити на будь-яку тему. З нею слід обговорити якісь проблеми, тільки розмова не повинна проходити з тиском на дитину.
